середу, 30 квітня 2014 р.

З сьогоднішнього дня газ дорожчає.

З сьогоднішнього дня (1 травня 2014 року) газ для населення коштуватиме на 50% дорожче. 

Остаточні показники підвищення тарифів буде відображено в урядовій постанові. "Документ скоро буде опубліковано, там буде графік підвищення цін до 2018 року і, може, в останній редакції щось зміниться", - зазначив директор департаменту економічного планування та фінансових розрахунків НАК "Нафтогаз України" Юрій Колбушин.   Чекаємо…

  

неділю, 27 квітня 2014 р.

А ви любите картоплю?

А ви любите картоплю?

На питання, що зазначено в заголовку, колись мій сусід по земельній ділянці відповідав так: «Їсти люблю, а от копати…»
Здавалося б, що цікавого можна розповісти про картоплю? Звичайний собі овоч, який у нас ще називають «другим хлібом». Та чи так це? Якщо Ви, шановний читачу, дочитаєте цю статтю до кінця, то дізнаєтеся про нього багато чого не тільки цікавого, а й корисного. Відомо, що картоплю почали вперше вирощувати близько п’яти  тисяч років тому мешканці басейну озера Тітікака, розташованого на кордоні між Перу та Чилі. У ті часи вона відігравала важливу роль у житті індіанців західних областей Південної Америки. Індіанці  просто обожнювали картоплю і в дарунок їй приносили навіть людські жертви. В Європу вона вперше потрапила у 1586 році. За однією із описаних у книгах версій, першу картоплю привіз  із Колумбії до себе на батьківщину англієць Томас Херріот. Англійці вважають, що саме вони першими спробували смак картоплі і зробили її надбанням європейської кухні. В середині ж 16 століття ще й іспанці привезли бульби картоплі до Європи, де вона пройшла довгий шлях невизнання і несправедливого осуду. Будете сміятися, але в Німеччині в кінці 18 століття картоплю вирощували як декоративну рослину на клумбах перед палацами. У Франції ж картопляні квіти носили у волоссі, робили з них букети та дарували коханим. Про те, що у цієї рослини можна їсти лише бульбу, багато хто спочатку навіть не здогадувався. Селяни намагалися їсти її надземні плоди  (зелені ягоди-помідорчики), але вони виявилися неїстівними й навіть отруйними. Та й знахарі того часу вважали картоплю переносником прокази і (жах який!) причиною помутніння розуму. До Росії перший лантух картоплі було завезено за часів Петра І. Існують архівні записи, що в Україні її вперше посадили в 1805 році в Харківській губернії. Запорізькі козаки знали картоплю й раніше, але як трофей, який вони здобували в походах. Однак у ті часи побутувало повір’я, що картопля родиться з головою та очима, як людина, і тому їсти її – це те саме, що їсти людські душі! Багато священиків називали картоплю «чортовими яблуками»,  якими нібито було спокушено Адама і Єву, і, мовляв, той, хто споживатиме їх, не побачить царства небесного. Хоча ще під кінець 18 століття корисні властивості картоплі були визнані і кулінарами і лікарями, налякані селяни все ж навідріз відмовлялися саджати цю рослину.  Назва картоплі теж має свою не менш цікаву історію. Італійське «трюфель» стало першою назвою цих бульб. З італійської мови це слово перейшло в німецьку, де набуло словесної форми «картофель». І вже опісля від німецької пішли польська та українська назви «картопля».
А чи можна Корюківщину назвати картопляним краєм? Безперечно так! Адже всі сільськогосподарські підприємства і майже кожна сім’я Корюківського району займається вирощуванням «крохмалистої». Для наших земляків вже стало традицією: щойно прийшли вихідні і травневі свята, обов'язково треба брати лопати та йти саджати картоплю. З огляду на те, як цей овоч дорожчав впродовж останнього півріччя, то вже в квітні на земельних ділянках нашого району спостерігався справжній "картопляний бум".  Чи не зарано? Цьогорічна весна виявилася дуже ранньою і городники один в одного перепитували, коли ж хто садитиме картоплю. Кожен із терміном визначався сам, але селяни, які з діда-прадіда займалися городництвом, керувалися роками перевіреними прикметами. Бо колись, як тільки-тільки починав квітнути синій пролісок чи перший раз закумкали жаби, то вже починали обробляти ґрунт: копати, культивувати, розпушувати. Здавна бараболю починали садити, коли зацвітав ряст, клен, мати-й-мачуха, жовтий нарцис. Закінчували висаджування, коли розпускалися сережки на березі. Агрономи ж твердять, що найкращий час для висаджування картоплі настає при прогріванні ґрунту до 9 градусів на глибині10 см.  Між іншим, є ще одна народна прикмета, яка радить починати висадку картоплі тоді, коли березовий лист розпуститься і досягне розміру копійки…
Звичайно ж, основним фактором відмінного врожаю картоплі, є насіння.
Хороший посадковий матеріал — запорука майбутнього врожаю.  Насіннєву картоплю прозеленюють, прогрівають, пророщують.  Багато хто садить різану бульбу. Бувальці цієї справи кажуть, що після недовгого підсушування на сонці і опудрювання зрізу золою, різана картопля може дати хороший врожай. Але для цього повинні бути ідеальні умови. Якщо ж після посадки встановиться холодна або дощова погода, то існує велика ймовірність, що різані картоплини загниють, давши дуже слабенькі паростки, або ж і взагалі можуть не зійти.
Урожайність картоплі ще в часи молодості моїх бабусь визначали так: коли на Казимира, 4 березня, хороша погода, то й урожай буде добрий. Не хочу вас засмучувати, але в Корюківці в цей день зранку виривався мокрий сніжок і під ногами було грязько, вдень небо також затягло хмарами, а під вечір ще й затуманило. Але люди, з якими довелося з цього приводу спілкуватися, у цю прикмету не хочуть вірити. Кажуть, що то було «колись», а зараз ті передбачення вже не справджуються. На час написання цього матеріалу багато хто з моїх земляків на своїх земельних наділах уже «відсадився». Корюківчанка Лідія Мойсієнко (на фото) на своєму городі саджає картоплю для себе і онука. Зорали їй 3 сотки за 72 гривні. Колись, каже, обробляла й більше, але зараз вже здоров’я не те. 71-річна жінка клопочеться тут сама, запевняє, що їй це в радість.
— Культивую тут собі вже кілька років підряд бульбу трьох сортів, - ділиться досвідом.  — Он погляньте: білого, рожевого й синього кольорів. Назви вже позабувала, та й не треба вони мені, бо головне, щоб врожай давали добрий. В минулі роки ці сорти мене не підвели, тому й не міняю на інші. Ніяким «Престижем» не обробляю, а колорадських жуків влітку порскаю тільки один раз. Бувало, що восени  хтось урожай збирати  «допомагає», але ж не буду я отут вночі сторожувати, бо як би там не було, а все рівно всього не покрадуть — вистачить і мені й «добрим людям»…
Розповідаючи, накопує собі потихеньку «дучечки», вкидає до них із плетеного кошика картоплинки з міцними проростками, а поверх трусить «Універсальне екологічно чисте добриво» (саме так і написано на паперовому мішечку). Потім накопує наступний рядок, загортаючи землею попередній.  Жінка проживає в квартирі багатоповерхового будинку. Скаржиться, що після втрати сина й доньки здоров’я відчутно похитнулося, але почуває себе значно краще, працюючи на землі і дихаючи свіжим повітрям.  Дивлюся на жіночку і ще раз переконуюся, що потяг українців до землі й дійсно закладений у генах. Роззирнувся навкруги — люди скопують, саджають, полють, поливають... І що цікаво: серед клопітливих господарів дуже багато молоді. «Завзятими городниками виростуть!» - подумалося. З декількома такими вдалося поспілкуватися. Ось що вони розповіли:

Анастасія (учениця міської школи). На зиму ми картоплю не вирощуємо, а купуємо у перевірених людей.  Садимо раненько навесні тільки для того, щоб згодом спожити її молодою, тому нічим не пирскаємо. Відбором та зберіганням насіння у нас займається дідусь  Анатолій. Посадили ще перед Пасхою півтори сотки.
Віталій ( працівник одного з міських підприємств). Посадили  «під трактор» 15 соток «Білороси» для власного споживання. Цей сорт дає гарний урожай навіть жаркого літа. Насіннєвий матеріал було підготовлено з минулого року: восени спеціально відібрали барабольку відповідного розміру, щоб садити цілою, а не різаною,  прозеленили на сонці. Перед садінням нічим не обробляли. Жуків попирскаємо влітку, також з допомогою трактора.
Евгенія (молода мама). Посадила сама без сторонньої допомоги 4 сотки. Насіння з осені заготувала, а на свято Сорок Святих винесла з погреба, щоб проросло. «Престижем» бульбу пирскала і яєчну шкаралупу в посадкові лунки кидала, щоб ведмедку відлякати. Так роблю вже кілька років підряд  і вона вивелись, а було її колись на городі багато!
Ірина (студентка). У нас на кутку картоплю посадили вже майже всі. Ми зі своєю сім’єю  пів гектара посадили вручну за три дні. У нас же якраз сім «я». Сподіваємося, що вродить, бо всі семеро їсти будемо. Я ж особисто впродовж цих днів  лопатою ямочки копала, а бабуся Оксана бульбу накидала. Було не важко, навпаки — дуже весело!

Анекдоти до теми:

Статистика стверджує, що в минулому році в нашій країні росла не тільки картопля, а й ціни на неї…

*****
Підслухана розмова на Корюківському повсякденному ринку:
- Чому це у Вас в цьому році така дорога картопля?
- Так ручна ж робота...

*****
Учитель історії в сільській школі, якому учні щороку садили й копали картоплю, вирвав з усіх підручників параграф про скасування кріпосного права.

*****
- Ти так схудла! Це нова дієта?
- Так, «картопляна» називається.
- А що робила, варила чи смажила?
- Садила, волочила, полола, обгортала…

*****
- Як вам вдалося досягти таких зразкових показників росту картоплі – лише два тижні тому посадили і вже копаєте?

- Та… їсти дуже хочеться…


пʼятницю, 25 квітня 2014 р.

Про призначення Віктора Чернухи головою Корюківської РДА.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 756/2014-рп

Про призначення В.Чернухи головою Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області.


Відповідно до статей 112 та 118 Конституції України:

Призначити ЧЕРНУХУ Віктора Івановича головою 

Корюківської районної державної адміністрації 

Чернігівської області.

Виконуючий обов'язки Президента України,
Голова Верховної Ради України Олександр ТУРЧИНОВ.

24 квітня 2014 року.

середу, 23 квітня 2014 р.

У Корюківці буде встановлено пам’ятник Героям України.

У Корюківці буде встановлено пам’ятник Героям України.

На заклик громадських активістів Корюківщини протягом березня-квітня був організований збір коштів для облаштування пам'ятника в Корюківці на честь Героїв України. До скриньок, що були встановлені в деяких корюківських магазинах було пожертвувано близько трьох тисяч гривень. Гроші будуть передані підприємцю Валерію Панюкову, який і буде безпосередньо займатися цією справою. Зараз же  на тому місці (перед приміщенням Корюківської райдержадміністрації) встановлена чорна гранітна меморіальна дошка. З’явилася вона ще в переддень проведення Народного Віча, яке збиралося в березні.  На ній викарбувано напис: «На цьому місці буде встановлено пам’ятник Героям України, котрі поклали свої голови за свободу України в ХХІ столітті». Тоді ж настоятель Свято-Вознесенського Храму Української Православної Церкви Київського Патріархату Отець Тарасій освятив місце для майбутнього пам’ятника.

– Зараз проводяться роботи по виготовленню досконалого креслення майбутнього пам’ятника з елементами частини місцевості, на якій він буде встановлений, – розповів під час зустрічі В. Панюков. – Цей проект буде передано Корюківській міській раді для розгляду та подальшого затвердження на найближчій з її сесій, після чого візьмемося за його виготовлення. А далі – справа часу. Сподіваюся, що вже в недалекому майбутньому ми закінчимо цю благородну справу, бо самі роботи по виготовленню – то вже наша специфіка і ми знаємо, як їх виконати…
Також Корюківська міська рада звернулася до жителів міста з проханням надати свої пропозиції щодо перейменування центральної площі міста.
Нагадаємо, що на виконання рішення двадцять третьої позачергової сесії Корюківської міської ради шостого скликання від 24 лютого 2014 року «Про перейменування площі 50 років Жовтня м. Корюківка» та на підставі положення про порядок найменування та перейменування назв вулиць, провулків, площ, скверів та споруд у м. Корюківці на засіданні виконавчого комітету міської ради було прийнято рішення перейменувати площу 50 років Жовтня, присвоївши їй нову назву «Площа Героїв України» та подати дану пропозицію на розгляд чергової сесії міської ради, яка має прийняти остаточне рішення з цього питання.


неділю, 20 квітня 2014 р.

Поливаний понеділок.

Поливаний понеділок.

Другий день Великодніх свят називається «поливаним понеділком». Це від того, що хлопці та дівчата намагаються облити один одного водою під супровід жартів.
Це був дуже потішний Великодній понеділок, бо було багато радості і сміху від того побаченого дійства. Парубки норовлять облити дівчат чистою водою. Ті ж начебто бояться і ховаються, щойно почують брязкіт відер та парубочі голоси, що супроводжуються голосним собачим гавкотом.
Цей дуже давній звичай символізує своєрідне очищення водою. А ще був звичай, коли другого дня свят парубки вдосвіта ходили по хатах по писанки. Зазвичай, якщо парубок взимку на вечорницях потанцював з дівчиною, то за це в понеділок (на другий день Великодніх свят) він мав отримати писанку від неї. Дівчина віддавала писанку хлопцеві, який їй сподобався, на знак любові. А якщо дівчина не хотіла давати писанку, її обливали водою.
Малі хлопці кроплять дівчат парфумами. За це дістають від них писанки На третій день Великодніх свят, як і протягом двох попередніх, молодь збирається коло дзвіниці. Між молодшими йде завзята боротьба за право дзвонити. Продовжують водити гаївки, забавляються, ходять у гості, обходять поля.

суботу, 19 квітня 2014 р.

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ, ПАСКА, ВЕЛИКДЕНЬ.

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ, ВЕЛИКДЕНЬ.

Найголовніше християнське свято, яке встановлене в пам'ять Воскресіння розіп'ятого на хресті Сина Божого — Ісуса Христа. На подіях Його хресної смерті і воскресіння грунтується християнське вчення. Святкування Великодня заповіли апостоли. Як розповідає Святе письмо, в день воскресіння рано-вранці, коли ще темно було, стався великий землетрус, і ангел Божий зійшов з неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, де лежав мертвий Христос, і сів на камені. Вигляд його був, неначе блискавиця, а шати на ньому були білі, як сніг. І від страху перед ним затремтіла сторожа, що охороняла вхід, і заклякла, як мертва. Після цього чуда прийшли до гробу жінки-мироносиці з наготованими пахощами, щоб намастити тіло Ісуса, та не знайшли його. І коли стояли збентежені, з'явились два мужі у блискучих одежах і сказали, що Христос воскрес. За легендами, того дня, як Христос воскрес, сонце з радості не заходило, і день був великим, тому й названий Великдень. Інша назва — Паска (Пасха) походить від давньоєврейського іменника "пейсах", що значить  «перехід». Офіційна церковна назва свята — Світле Христове Воскресіння, Паска. Вітаючи один одного зі святом люди промовляють: "Христос воскрес!" і чують у відповідь: "Воістину воскрес!"
Хай милосердям всіх освятить Бог,
Хай Вас минають заздрощі й зневіри.
Із Великоднем в серці без тривог
Весну стрічайте в запашнім цвітінні.
Великий день настане ще для нас!
І сонце зійде, й буде в нас погожа днина.
Ми скажемо усі «Христос воскрес!»
«Воістину Воскрес!» й Воскресне Україна!

пʼятницю, 18 квітня 2014 р.

Великоднє яєчко.

Великоднє яєчко.

На порозі – Великдень, одне з найяскравіших свят у році . Його з нетерпінням чекають і дорослі, і діти. Традиція обмінюватися великодніми фарбованими яйцями знайома кожній людині з дитинства. Різнобарвні атрибути свята, у якості яких ми фарбуємо яйця на Великдень, символізують воскресіння Христове і вручаються зі словами: «Христос воскрес!». «Воістину воскрес!» – каже той, кого вітають, і вручає яйце натомість.


Види великодніх яєць

Кожна господиня намагається зробити в це світле свято красиві і незвичайні яйця. Від того, яким способом фарбування користуватися, залежить назва отриманих яєць. Наприклад, яйця, пофарбовані в один колір, називаються крашанками. Яйця з різнокольоровими крапками утвореними за допомогою крапель воску, іменують крапанками. Дряпанка – це одноколірне яйце з видряпаним візерунком. Яйця з малюнком або візерунком, виконаним за допомогою спеціального інструменту – писачка – це писанки. Вони найкрасивіші, їх навіть можна назвати творами мистецтва.

Підготовка яєць до фарбування

Існує безліч способів, як фарбувати яйця на Великдень. Однак незалежно від обраного варіанту яйця необхідно правильно підготувати. Ось декілька порад:
• За годину до фарбування слід дістати яйця з холодильника, щоб вони набули кімнатної температури. У такому випадку вони не полопаються при варінні. Такого ж результату можна домогтися, проколовши яйця тонкою гострою голкою.
• Для того щоб фарба лягла рівніше, яйця необхідно ретельно вимити. Рівномірність забарвлення також можна забезпечити, протерши яйця мильним розчином або спиртом.
• Блискучий зовнішній вигляд фарбовані яйця набудуть, якщо після фарбування витерти їх насухо і натерти рослинною олією.
Тепер можна переходити безпосередньо до фарбування яєць. Ось кілька способів, серед яких кожен зможе знайти для себе найбільш прийнятний.

Лушпиння цибулі

Це спосіб наших бабусь, який і досі залишається актуальним. В результаті можна отримати яйця коричневого, червоного, жовтого кольорів або їх відтінків – все залежить від інтенсивності фарби і тривалості процедури фарбування.
- Налийте в каструлю воду і додайте лушпиння цибулі. Червоно-коричневий колір вийде, якщо взяти лушпиння восьми цибулин і залити двома склянками води. Виходячи з цього, можна розрахувати кількість води і лушпиння для конкретного випадку.
- Воду з лушпинням потрібно довести до кипіння і прокип’ятити 30-40 хвилин. Дати відвару відстоятися.
- Відвар слід процідити, звільнивши від лушпиння, і варити в ньому підготовлені яйця 7-10 хвилин.
- Щоб яйця добре очищалися, їх потрібно різко охолодити крижаною водою.
- Для отримання більш інтенсивного кольору яйця можна повернути у відвар і залишити до тих пір, поки вони не набудуть бажаного відтінку.

Натуральні барвники

Чимало природних компонентів володіють фарбувальною дією. Це дозволяє отримувати різноманітні кольори і відтінки. Рожевий колір дає сік буряка; блідо-жовтий – лимон, апельсин, морква; жовтий – листя берези, квітки календули. Зеленого кольору можна домогтися за допомогою шпинату або кропиви; синього – за допомогою червонокачанної капусти. Бежевий колір яйцям надає кава, а фіолетовий – квітки фіалки. Деякі барвники діють не надто інтенсивно, наприклад, фіалка або шпинат, тому в таких відварах яйця можна залишати на всю ніч.
- У каструлю налийте воду, додайте оцет (1 ст.л.) і натуральний барвник. Доведіть до кипіння. Дайте відвару настоятися (приблизно 30 хвилин).
- Варіть у відварі підготовлені яйця в залежності від бажаного відтінку – від 15 до 30 хвилин. При необхідності можна залишити яйця у відварі і довше – на добу.

Техніка декупаж

Щоб прикрасити пасхальне яйце малюнком, не обов’язково купувати наклейки. Можна декорувати його в техніці декупаж.
- Зваріть яйця круто.
- Приготуйте желатиновий клей. Для цього залийте желатин водою в пропорціях, зазначених на конкретній упаковці желатину, і розмочіть. Процідіть його через ситечко і видаліть зайву рідину. Нагрійте желатин і почекайте, поки розчиняться гранули.
- Виберіть серветки з красивими кольоровими малюнками. В якості фону краще виглядають білі яйця, хоча все залежить від кольору серветки.
- Відокремте верхній шар серветки і виріжте фрагмент, що сподобався.
- Прикладіть малюнок до шкаралупи. Поверх малюнка нанесіть желатиновий клей від центру до країв.

Харчові барвники

Один з найбільш тривіальних і простих способів – пофарбувати яйця за допомогою барвників з пасхальних наборів. Там завжди зазначений рецепт, але можна зробити й іншим чином.
- Зваріть яйця круто.
- Розведіть барвники водою – кожен колір в окремій мисочці. Води має бути достатньо, щоб вона покривала яйця. Додайте оцет (1 ст.л.).
- Тримайте яйця в мисочках доти, доки вони не набудуть потрібного кольору.
Виходять яскраві різнокольорові яйця, що радують око.

Кольорові нитки

Для отримання хитромудрих розводів розфарбовуємо яйця різнокольоровими нитками муліне.
- Обмотайте яйця нитками.
- Зваріть круто.

Ефект мармуру

Незвичайно святково виглядають мармурові яйця. Для їх виконання знадобиться фарба для яєць різних кольорів, рослинна олія і художнє чуття.
- Пофарбуйте яйця в світлі яскраві кольори, наприклад, в жовтий, червоний, помаранчевий.
- Дайте яйцям висохнути.
- Розведіть темні кольори (синій, коричневий, фіолетовий) водою. Додайте в кожну чашечку рослинну олію (1 ч.л.). Обережно розмішайте (не збовтуйте) олію так, щоб утворилося багато масляних «грошиків», розміром не більше горошини.
- Занурте кожне яйце в темний колір і тут же вийміть. Гарний мармуровий малюнок виходить, якщо робити це не більше одного разу.

Яйця в шовках

Вишукані яйця з малюнками виходять, якщо фарбувати їх тканинами. Можна скористатися, наприклад, шовковою краваткою.
- Сире яйце слід обернути тканиною з малюнком. Лицьова сторона повинна щільно прилягати до шкаралупи.
- Щоб тканина не зісковзувала, прошийте яйце по контуру. Оберніть його поверх кольорової у бавовняну тканину, закріпивши на тупому кінці.
- Налийте в каструлю воду, додайте оцет (3 ст.л.). Покладіть в каструлю обмотані тканиною яйця і варіть 10-12 хвилин після закипання.
- Залийте готові яйця холодною водою. Коли вони повністю охолонуть, акуратно зніміть тканину. На яйці залишиться тонкий малюнок, такий, як на тканині.

Яйце-саморобка

Великдень – сімейне свято, тому можна зайнятися прикрасою яєць разом з дітьми. Можна зробити з яєчок веселих курчат.
- Варимо яйця круто.
- Фарбуємо в яскравий жовтий колір.
- Готуємо желатиновий клей.
- Прикрашаємо яйця деталями, вирізаними з кольорового паперу. Це крильця, дзьобик, гребінець, лапки, хвостик і т.д. – все залежить від фантазії. Очки можна приклеїти або просто намалювати.

Термонаклейки

Спосіб, незамінний для зайнятих людей – прикрасити яйця на Великдень термонаклейками. Вони продаються напередодні свята у супермаркетах, газетних кіосках і інших магазинах.
- Зваріть яйця круто.
- Одягніть на яйце наклейку. Щоб не було проблем з розміром, краще вибирати яйця середньої величини.
- Опустіть яйце в киплячу воду, щоб наклейка «обняла» його і прийняла потрібну форму.

Фантазії у візерунках за допомогою підручних матеріалів

Використовуючи способи фарбування яєць, описані вище (наприклад, за допомогою лушпиння цибулі) та підручні матеріали, можна створити справжні шедеври.
• Хаотичних цяток можна домогтися, якщо перед фарбуванням мокрі яйця обкачати в рисі або пшоні.
• Малюнок у вигляді листочка можна отримати, приклавши перед фарбуванням до яйця лист петрушки і зафіксувавши його марлею або панчохою.
• Для того щоб яйце перетинали рівні лінії, можна приклеїти на його шкаралупу малярський скотч або натягнути на нього резинку для грошей.
• Символи або літери ХВ можна приклеїти на яйце перед фарбуванням, використовуючи пластир або малярський скотч. Після фарбування їх слід обережно зняти.
• Яйця «у клітинку» вийдуть, якщо зварити їх обгорнутими в сітчасті панчохи або у сітку від фруктів чи овочів.
• Мереживний малюнок прикрасить яйце, якщо перед фарбуванням на ньому закріпити цікавий мереживний мотив, вирізаний із серветки.
• Розмалюйте яйце восковою крейдою. Малюнок проявиться по закінченні процедури фарбування.

Ось такі цікаві та своєрідні вийшли рецепти, чим фарбують яйця на Великдень. Традиційно господині цим займаються в Чистий четвер. Великдень – чудове християнське свято, що дає крила і надію на краще життя. Воно приходить до нас навесні, подібно першим сором’язливим сонячним променям. Приділіть фарбуванню яєць трохи часу і впустіть у своє життя яскраве весняне свято.

четвер, 17 квітня 2014 р.

Передвеликодні клопоти справжніх господарів.

Напередодні Святої Пасхи

Передвеликодні клопоти справжніх господарів.
Великий піст є головним у багатьох християнських конфесіях, мета якого полягає у приготуванні до святкування Великодня. Встановлений він на знак наслідування Ісусу Христу, який постився у пустелі сорок днів. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсним тижнем. Таку назву він має тому, що присвячений споминам про останні дні земного життя Спасителя: Його страждання, хресну смерть і погребіння. Всі дні Страсного тижня називаються "Великими"В один з цих днів, а саме у Чистий четвер в українців здавна була традиція колоти поросят, щоб на Великдень на столі були сало, шинка, ковбаса, кров’янка та інші кулінарні вироби із свинини – так  православні готувалися до розговіння після тривалого суворого посту. За повір'ям саме цей день сприяв тому, що тоді в салі та м’ясі цих тварин «ніколи не заведеться ні противного, ні вредного». Такий звичай зберігався в Україні до початку 30-х років минулого століття, поки йому не завадило колгоспне господарювання…
Що ж, то було колись, а зараз масово поросят ріжуть здебільшого перед Різдвяними чи Великодніми святами. Сім’я Миголів з Костючків Корюківського р-ну, що на Чернігівщині, також напередодні Свята робили «свіжину». Кажуть, що годували кабанчика майже рік.

– Точно без ГМО, - ділиться «секретами» господиня Марія. - На домашній картопельці ріс та ще самі мололи борошно із зернових, що виростили на власному городі. Правда, правда – без всіляких домішок!
Заколоти, а головне – якісно розібрати свиню, сьогодні зможе не кожен.
Миголі кололи кабанчика на своєму господарчому подвір’ї. «Вирок» нещасному виніс голова сім’ї Олексій. Смалили соломою і розбирали разом із 16-річним сином Артемом (на фото). Поратися біля свіжини матері допомагала 18-річна донька-студентка Олеся. Сало посолили і в мішок полотняний поскладали, та ще трохи  закатали в банки, а м’ясо здебільшого в морозилці заморозили (частину у вигляді фаршу). Ковбаси та кров’янки завжди роблять на всі кишки: щоб і собі було, і родичам можна було дати. Господарі кажуть, що той «чорнявенький» (посмалений), що на фото, у них не останній – у сарайчику ще рохкають свиня і троє підсвинків. Раніше вони майже кожен рік  тримали свиноматку, але в цьому році вже її не заводили, бо важко останнім часом порозпродувати поросяток. Кажуть, що дешевше було вже «готову» малечу придбати.
– Тому отих, менших, купили прямо з машини, власники якої їздили Костючками і набивалися сосунками-малючками, - розказують далі. –Залишилося у них троє, то ми і забрали всіх, бо трохи скинули нам ціну за «опт».
А взагалі Миголі господарство тримають велике. Окрім «п’ятачків», і корови ще є, і птиця…  Трудяться в поті чола, але у відчай не впадають.
– Важкувато, та нічого не вдієш, бо якось же жити треба! – посміхаються. – Зараз значно поменшало свинок у людських хлівах, бо ніхто не хоче собі у збиток працювати. Знаєте скільки гривень зараз люди мусять за відро зерна віддати? А одній тварині, поки вона виросте, не менше ста відер зерна віддай! Картоплю, буряки, що на городі виростили, вже й не рахуємо. А молока скільки малеча вип’є, поки до підсвинка підросте! Ветеринарні послуги  «за спасибі» також ніхто не надасть. Та ще й вакцини купуй, і вітаміни всілякі. А скільки попоходиш біля цієї свині, наче біля принцеси якоїсь. Звари, заміси, віднеси їй, а ще ж і вигорнути з-під неї скільки треба… Тому не заздріть, люди добрі, а спробуйте самі що-небудь виростити-викохати, а потім і лад дати. Бо той, хто не знає ціну селянської мозолі, ніколи не зрозуміє наскільки то важка праця.
Погоджуюсь і ствердно киваю головою, бо сам не з чуток знаю, що таке «тримати домашнє господарство». І хочу  побажати всім членам-трударям сім’ї Миголів міцного здоров’я і звичайно ж – достатку! Щасти вам! Зі  Світлим Христовим Воскресінням!

Р.S. А тим часом традиційно перед Пасхою на повсякденному ринку і в деяких магазинах міста подорожчали м’ясо, сало та вироби з них. Якщо ще перед Страсним тижнем кілограм м'яса можна було й за 40 грн купити, то за кілька днів до Великодня коштувало воно 60 грн і вище за кіло. Сало було по 15-20 грн, а «зросло» до 40 грн. Торік за кілька днів до Свята ціни на базарі також зростали майже на 20%. Цього ж року подорожчання свинини продавці-«м’ясники» пояснюють зростанням закупівельних цін та зростанням… долара.


середу, 16 квітня 2014 р.

ВЕЛИКИЙ СТРАСНИЙ ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

ВЕЛИКИЙ СТРАСНИЙ ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР.


Символізує останні дні земного життя Ісуса і його страсті, тобто страждання. Називають його також Білим або Чистим, тому що до зустрічі Великодня наші предки прибирали оселю, наводили чистоту. Ще вдосвіта селяни чистили у стайнях, коморах, на подвір'ї і в хатах. За повір'ям, Бог тричі на рік відпускає померлих із того світу, зокрема, в чистий четвер. Цього дня покійники не бояться ні хреста, ні молитов, а як побачать живу людину, то душать її до смерті. Щоб уникнути цього, треба обливатися водою. Цього дня у столичних церквах вариться миро — особливе духмяне масло. Миро складається з 33 компонентів (за числом років земного життя Ісуса Христа). В нове миро вливається трохи старого, щоб зберегти його Божественну силу, а потім розвозиться по всіх церквах. Цього дня християни намагаються принести з церкви «страсну» свічку. Для того щоб ця свічка по дорозі не погасла, виготовляли спеціальні ліхтарі…

вівторок, 15 квітня 2014 р.

Рецепти пасок.

Рецепти пасок.


Кожен рік ми з нетерпінням чекаємо на свято Світлого Христового Воскресіння. Перед цим святим днем готується святкова трапеза, її освячують в церкві. Священний обряд тільки тоді може принести нам користь, коли ми будемо розуміти його сенс і духовну важливість. Пращури наші здавна пекли  до цього дня  хліб із зображенням хреста, який нагадував про жертовну загибель Ісуса Христа і спокутування гріхів людства…

Щоб приготувати смачну пасхальну випічку, потрібно дотримуватися таких правил:

Якщо ви надумали спекти високі паски, то наявні у вас форми можна наростити за допомогою паперу  ним треба туго обгорнути банку по верху навколо горлечка і скріпити чим-небудь. Форму для паски, змащену маслом і обсипану товченими сухарями, заповнюють тістом до половини, дають тесту піднятися до 3/4 висоти форми, а потім випікають у печі чи в духовці з несильним жаром. Паски зі здобного тіста краще випікати в невеличких формах.

Сирна паска робиться у вигляді усіченої піраміди – символу Гробу Господнього. На бічних сторонах її зображуються знаряддя страждання Христа: хрест, спис, тростина, а також символи воскресіння: квіти, пророслі зерна, паростки, обов’язково - літери «Х.В.». Роблячи це, люди вірять у прощення Богом гріхів своїх.
Сир для приготування сирної паски можна зробити з пряженого молока (молоко попередньо затоплюють в духовці протягом декількох годин). Тоді паска буде мати рожевий колір.
Щоб пасочниця застелилася марлею без складок, марля повинна бути трошки вологою. Сир для великодньої паски слід тримати не менше 12 годин в холоді під гнітом.  Пряні добавки треба дрібно змолоти в кавомолці і просіяти через ситечко. Деякі господині стверджують, що буде дуже смачно, якщо ізюм для сирної паски замочити у гарячому апельсиновому соці.

Пропонуємо декілька рецептів:

Паска заварна
Продукти  для тіста:  борошно – 6 склянок, дріжджі – 50 г, вершки – 1,5 склянки, цукор – 1 склянка, ванільний цукор – 1 ст. ложка, масло вершкове – 150 г, яйця – 6 штук (одне з них на обмазування паски), щіпка солі , курага – 100 г, (можна покласти й інші сухофрукти або ж горіхи).   Для глазурі:   білок – 1 шт., цукрова пудра – 0,5 склянки, сік лимона – 1 ст. ложка.
Приготування:  Заварити борошно гарячими вершками (1 склянка), довести до кипіння і, інтенсивно помішуючи, всипати борошно (1-3 столові ложки), перемішати і охолодити до теплої температури. У півсклянки теплих вершків розчинити дріжджі. Влити розведені дріжджі, перемішати. Поставити опару в тепле місце для підйому. Вершкове масло розтопити і остудити до теплого стану. Відокремити білки від жовтків. Жовтки розтерти з цукром і ванільним цукром.
Білки збити в щільну піну, щоб вони не виливалися при нахилі миски (білки збивати в останню чергу, коли потрібно буде додавати їх в тісто). У підійшло, тісто ввести розтерті з цукром жовтки, влити олію, всипати сіль, перемішати тісто. У тісто ввести збиті білки і акуратно перемішати зверху вниз. Поступово додаючи просіяне борошно вимісити м’яке еластичне тісто. Готове, добре вимішане, тісто змастити маслом, покласти у велику миску, накрити серветкою, поставити в тепле місце для підйому.
У цей час нарізати кубиками мармелад і зефір. Курагу розпарити в окропі – 10 хвилин, обсушити на рушнику, нарізати тонкими смужками. У тісто, що підійшло, ввести курагу, мармелад, зефір, трохи помісити, щоб додані інгредієнти рівномірно розподілилися. Знову поставити тісто підходити в тепле місце, накривши серветкою.
Підготуйте форми для випічки пасок: на дно форми покладіть промаслений кружок пергаментного паперу, а стінки змастіть рослинним маслом і обсипте борошном.
Тісто, що підійшло,  треба розкласти в підготовлені форми, зайнявши не більше 1/3-1/2 форми. Дайте тісту у формах ще раз піднятися і змастіть верх паски яйцем (хоча змащувати не обов’язково).
У середину паски можна вставити довгу дерев’яну паличку – тоді тісто буде підніматися, чіпляючись за паличку, і паска вийде більш рівною.
Випікати паску слід 40-70 хвилин при температурі 180°С  в залежності від її розмірів.

Великдень із шоколадом
Продукти:  2 кг сиру, 200 г шоколаду, 200 г цукрової пудри, 200 г вершкового масла, дві склянки сметани, одна склянка апельсинових цукатів.
Приготування: шоколад натерти на тертці, змішати з цукровою пудрою. Потім взяти сир, протерти через сито, змішати з вершковим маслом і сметаною, добре розмішати, всипати в сир склянку нарізаних лимонних цукатів, шоколад із цукровою пудрою, перемішати, щоб маса мала рівномірний колір. Все скласти у форму, застелену марлею, винести на холод і покласти під гніт. Через 36 годин паску вийняти з форми і подавати до столу.

Ніжна пасхальна квітка

Продукти для дріжджового тіста: молоко – 1 склянка, яйця – 2 шт., рослинна олія – 50 мл, вершкове масло – 50 г, цукор – 0,75 склянки, сіль – щіпка, борошно – 4-5 склянок, дріжджі – 40 г.
 Начинка: родзинки – 70 г, лимонні цукати – 30 г, цукор – 1 / 4 склянки, ванільний цукор – 1 чайна ложка, вершкове масло (для змащування тіста) – 2 столових ложки, кориця – 1 чайна ложка.   Для помаранчевої глазурі: цукрова пудра – 2 столові ложки, апельсиновий сік – 2 чайних ложки.
Приготування:
Приготувати здобне опарне дріжджове тісто.
Родзинки вимити і просушити. Цукати порізати. Вершкове масло розтопити і охолодити.
Готове тісто розкотити в пласт, завтовшки, 0,5 см. Змастити пласт тіста вершковим маслом (2 столові ложки). Рівномірно розподілити на тесті родзинки, цукати, посипати цукром, ванільним цукром, корицею. З тіста згорнути рулет так, щоб начинка виявилася усередині. Рулет акуратно перенести на змащене маслом деко, згорнути в кільце. Краї рулету змастити яєчним білком, з’єднати, защипати. За допомогою ножиць зробити невеличкі надрізи по всьому колу кільця. Кільце поставити підходити в тепле місце на 20 хвилин. Кільце, що підійшло, акуратно змастити збитим яйцем, намагаючись не зім’яти його. Випікати в нагрітій до 200°C духовці 25 хвилин. Якщо верх рулету сильно зарум’яниться, але пиріг ще не готовий – потрібно прикрити його фольгою і продовжувати пекти. Готовий рулет вийняти з духовки, загорнути в чистий рушник, залишити на 15 хвилин. Потім полити апельсиновою глазур’ю, прикрасити цукатами.
Приготування помаранчевої глазурі:
У просіяну цукрову пудру поступово, невеликими порціями, додавати апельсиновий сік і ретельно розтирати до отримання однорідної, не надто рідкої, маси.
Глазур перекласти в невеликий целофановий пакетик, відрізати маленький куточок і нанести на рулет. Поки глазур не застигла, рулет посипати горіхами або цукатами.

Дерево ром-баба

Продукти для здобного тіста: 250 г м’якого вершкового масла, 200 г цукру, 1 пакетик ванільного цукру, 5 яєць, 400 г борошна, 1 пакетик розпушувача, 125 мл молока, 250 г маленьких плиток шоколаду з кокосовою начинкою.
Прикраси: 100 г абрикосового конфітюру, 50 г кокосової стружки, 50 г цукрової пудри, 100 г консервованих абрикосів, кілька листочків свіжої м’яти.
Приготування: Нагріти духовку до 180 градусів. Змастити жиром форму для ром-баби діаметром 22 см. Покласти в миску вершкове масло, цукор і ванільний цукор і збити до утворення піни. Потім поступово перемішати з яйцями. Змішати борошно, розпушувач, просіяти їх через сито. Борошно і молоко перемішати з вершковим маслом, цукром і яйцями. Потім влити стільки молока, щоб тісто важко спадало з ложки. Розламати навпіл плитки шоколаду з кокосовою начинкою. Викласти їх у форму шарами поперемінно з тістом, випікати близько 50 хвилин. Вийняти ром-бабу з духовки і дати охолонути у формі. Перекинути на решітку. Розігріти конфітюр і намазати їм нижній край випічки, оідразу ж посипати кокосовою стружкою. Дати ром-бабі повністю охолонути. Покласти ром-бабу на блюдо для пирога і посипати її цукровою пудрою. Відкинути на друшляк консервовані абрикоси і розрізати їх навпіл. Кілька часточок викласти на ром-бабу, а інші навколо. Прикрасити листочками м’яти.   
Щасливого приготування до Світлого свята Великодня!
СМАЧНОГО !!!

СІЗО переповнений агентурою Кремля!

СІЗО вже переповнений агентурою Кремля!



Українська влада робить усе можливе для затримання агентів Росії. Про це заявив тимчасово виконуючий обов'язків заступника голови Адміністрації президента України Андрій Сенченко. "Сьогодні слідчий ізолятор, вибачте, вже забитий агентурою, яку чотири роки тому під чужими документами, під чужими прізвищами впроваджували в Україну. І це в той час, коли Україна не вела ні терористичних, ні розвідувальних дій на території Росії" , - сказав він. При цьому Сенченко, якого цитує прес-служба АП, зазначив, що пов'язано це з тим, що влада ще при В. Януковичу "здала" Росії всі силові структури!

суботу, 12 квітня 2014 р.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ



У Вербну неділю відбувся Вхід Господній в Єрусалим. Це велике свято, яке відноситься до числа дванадцятих, тобто до 12 найголовніших. Його виникненню теж слугували біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на осляті, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Оскільки у нас пальма не росте, то з давніх часів в Україні було прийнято святити вербу, якій приписується магічна сила. Цією вербою лікують головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо.
За народними повір'ями, цього тижня не можна сіяти коноплі та городину, бо буде ликувате, як верба. Не сіють й буряків, бо виростуть гіркими.

Спостерігали для прикмети, якою буде ніч:  теплою - на добру весну, холодною - не жди добра від погоди...

Звіт Корюківського міського голови

Відбувся звіт міського голови


11 квітня в приміщенні районного будинку культури відбулася відкрита зустріч міського голови Ігоря Матюхи з жителями міста, під час якої відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відбувся звіт міського голови про роботу міської ради в 2013 році. Участь в зустрічі також взяли: в.о. голови райдержадміністрації Наталія Демиденко, заступник голови районної ради Володимир Мартинович, керівники відділів та управлінь РДА, керівники комунальних підприємств міста, представники міських підприємств та організацій, засобів масової інформації.
Ігор Матюха повідомив, що у минулому році відбулось 6 пленарних засідань сесій Корюківської міської ради шостого скликання, на яких було розглянуто 136 питань та прийнято 135 рішень з них про: соціально – економічний розвиток території – 22; місцевий бюджет – 18; регулювання земельних відносин – 22; управління об’єктами комунальної власності – 55; соціальний захист громадян – 1; розвиток гуманітарної сфери – 2; зміцнення законності і правопорядку – 15. Виконавчим комітетом  було проведено 24 засідання та прийнято 264  рішення.
Міський бюджет 2013 р. становив 10840,2 тис. грн., в т.ч.:
- загальний фонд – 8483,9 тис. грн.,
- спеціальному фонд – 2356,3 тис. грн.,з них бюджет розвитку – 1500,0 тис. грн.
Станом на 1 січня 2014 р. виконання плану доходної частини загального фонду міського бюджету склало 90,8 %, фактично у міський бюджет надійшло 7766,4 тис. грн. Отримані кошти загального фонду були спрямовані на утримання установ, оплату робіт, заходів, що фінансуються з міського бюджету, а саме:
- на утримання органів місцевого самоврядування;
- на утримання дошкільних навчальних закладів;
- видатки на соціальний захист (надання громадянам матеріальної допомоги та допомоги на поховання);
- на фінансову підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів;
- субвенції підприємствам і організаціям побутового обслуговування населення, що відносяться до комунальної власності;
- на благоустрій міста;
- інші мистецькі заходи;
- на перерахування субвенції з коштів міського бюджету районному бюджету;
- підтримка футбольної команди «Фортуна»;
- регулювання цін на послуги місцевого автотранспорту ПАТ «АТП 17445».
Найбільшу питому вагу за економічними кодами класифікації цих видатків становлять видатки на:
- заробітну  плату та нарахування – 52,2 %;
- субвенцію районному бюджету (вилучення) – 20 %;
- оплату комунальних послуг – 11,9%;
- продукти харчування – 4,2%;
- благоустрій міста – 2,5 %;
- видатки підприємствам побутового обслуговування  комунальної власності 5,3%.
Всього видатки загального фонду міського бюджету становлять 7921,0 тис. грн.
План доходів спеціального фонду за 2013 рік виконано на 195,1%, в т.ч. по видах надходжень:
- податок  з  власників  транспортних  засобів – 93,1%;
- екологічний податок – 113,3%;
- єдиний податок – 135,3%.
За 2013 рік отримано власних надходжень бюджетних установ (спецкоштів) в сумі 1112,6 тис. грн., а саме:
- плата за послуги, що надаються бюджетними установами;
- благодійні внески, гранти та дарунки;
- на виконання доручень та інвестиційних проектів.
Видатки спеціального фонду за  2013 рік становлять 2308,7 тис. грн., які були використані по таких напрямках:
- ремонт, реконструкцію та утримання автошляхів;
- капітальний ремонт житлового фонду;
- утримання об’єктів благоустрою;
- на оплату електроенергії мереж вуличного освітлення;
- технічне обслуговування мереж вуличного освітлення;
- придбання комп’ютерної техніки міській раді;
- придбання стелажів для архіву;
- придбання обладнання для ДНЗ;
- проведення капітальних ремонтів ДНЗ;
- капремонт перегороджуваного споруди по вул. Бульварній;
- придбання системи відеоспостереження в місті;
- придбання обладнання для ЖЕК;
- капремонт трактора КП «Корюківкавооканал»;
- капремонт житлового будинку № 44 по вул. Шевченка;
- будівництво нового кладовища;
- посипка доріг міста сумішшю та чистка снігу;
- капітальний та поточний ремонт доріг вул. Шевченка, вул. Червонохутірська, вул. Франка, вул. Індустріальна, вул. Вокзальна, вул. Бульварна, вул. Радянська, вул. Дудка, вул. Нова.
На таких вулицях як: Колгоспна, Кірова, Гарнієра, К.Маркса, Франка, Нова, Дудка, – протягом року були встановлені ліхтарі з енергозберігаючими лампами
В минулому році за кошти міського бюджету придбано та встановлено систему відеоспостереження, яка передана в користування Корюківському РВ УМВС.
Активну допомогу в минулому році місту надало ПАТ “Слов’янські шпалери − КФТП”. За кошти підприємства придбані та передані в міську комунальну власність два житлові будинки для лікарів ЦРЛ. За його рахунок зроблено капітальний ремонт пров. Індустріальної та вул. Червонохутірської. Підприємство 100% фінансує видатки на утримання системи вуличного освітлення міста.
Під час свого виступу міський голова наголосив, що не все заплановане вдалося виконати. Так, у зв’язку з непроплатою коштів міського бюджету Держказначейством,  у 2013 році не вдалося завершити першу чергу будівництва нового кладовища, закінчити ремонт перегороджувальної споруди (дамби) по вул. Бульварній та ін.
Слід відмітити, що на даний час, незважаючи на всі проблеми, життєдіяльність міста забезпечена в повному обсязі. В цьому році міська рада сподівається виконати заплановане, включаючи також невиконані завдання минулого року.

Долар обвалиться?

Долар обвалиться?
Через один-два тижні гривня зміцниться до долара також стрімко, як і знецінювалася останніми днями, - до рівня 10 грн/дол, вважає виконавчий директор Центру соціально-політичних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук. «Через тиждень-два валютний курс «полетить» вниз так само швидко, як останніми днями йшов вгору. Зараз всі, у кого на підході валюта на міжбанку, попросили своїх контрагентів пригальмувати і чекають, поки імпортери і населення почнуть битися в істериці і будуть готові віддавати все, що у них є, за один єдиний долар США!», - сказав Боярчук. Експерт прогнозує, що імпортери незабаром зрозуміють, що не зможуть продати свій товар за такою ціною, і тоді на ринок, нарешті, вийдуть експортери, наввипередки продаючи валюту, щоб скористатися моментом.  Де закінчить гривня після цього «заходу»? Схоже на те, що навіть нижче 10 грн за долар! Ще Боярчук підкреслив, що правила гри на валютному ринку з лютого 2014 року кардинально змінилися, і все, що ми знали про долар і євро та їх динаміку раніше, можна забути. «НБУ зробив правильний крок до вільного курсоутворення, а зараз ще нам треба переробити свою свідомість, щоб сприймати долар не як інструмент збагачення або стабільності, а просто як валюту іншої держави, яка може як дорожчати, так і дешевшати. І так - по 13 долар не купуйте, навіть по 12 не купуйте. Він стільки точно не коштує», - резюмував експерт.

вівторок, 8 квітня 2014 р.

До 125-річчя О.С.Корнієвського

До 125-річчя О.С.Корнієвського

Korniyevskiy21 березня виповнилося 125 років з дня народження відомого майстра народних інструментів, бандуриста, кобзаря-лірника, Почесного громадянина м. Корюківка Олександра Самійловича Корнієвського.
Олександр Самійлович – майстер народних інструментів зі світовим ім’ям , новатор і винахідник нової української бандури, бандурист. Почесний член Музично-хорового товариства України з 1970 року.
Народився в с. Данилівці  Сосницького повіту Чернігівської губернії  (тепер це Менський район Чернігівської області) 21 березня 1889 року в родині нащадка запорозьких козаків. Батько майбутнього майстра, Самійло Кирилович (1839 – 1929 рр.) у 1861 -1873 роках відбував військову службу на Кавказі, був знайомим з Левом Толстим. Вже пізніше, коли Самійло займав посаду волосного писаря у Мені, Толстой двічі бував у нього, таємно подорожуючи по Чернігівщині. Олександр навчався у парафіяльній школі у Данилівці. У 1907 році закінчив ремісниче училище у Мені, здобувши фах столяра-червонодеревника.
Ще підлітком навчився грати на скрипці, почав пробувати майструвати музичні інструменти. Першу свою бандуру зробив ще у 1906 році на замовлення  земляка відомого кобзаря  Терентія Пархоменка. У нього ж опанував гру на бандурі. Становлення  О.С. Корнієвського як бандуриста й майстра музичних інструментів тісно пов’язане із заснуванням Миколою Лисенком класу бандури в його музично-драматичній школі у Києві. Для неї юнак виготовив 2 бандури. Так починалася слава. Його замовниками часто були люди заможні, отже доводилося враховувати побажання , щоб інструмент мав не тільки чудове звучання, а й ззовні мав мистецький вигляд. За порадою М. Лисенка, В. Самійленка та інших шанувальників бандури О. Корнієвський додає підструнки для дієзів та бемолів і надає бандурі хроматичного звучання, збільшує діапазон октав з двох до чотирьох – п’яти. Саме ця, нова, удосконалена бандура стала інструментом на якому можна виконувати будь-який музичний твір. 1913 року на Всеросійській виставці  бандури майстра відзначено бронзовою медаллю.
Проте удосконаленою бандурою були дуже невдоволені сліпі кобзарі, які не могли освоїти гру на ній . До того ж їх дратувала концертна діяльність зрячих молодих бандуристів (серед яких навіть з’явились жінки). Заробіток їх також зменшувався.
Крім бандур, майстер виготовляє інші музичні  інструменти , зокрема 1910 року сконструював  і виготовив дворядну ліру, яку вдосконалив 1918 року.
У 22 роки одружується з селянкою з хутора Моховики Євфросинією Кузьминською. Молоде подружжя проживає на квартирі у Мені. Народжуються донька Віра (1913 р.) та син Леонід ( 1916 р) Вже в Корюківці народилися син Олександр (1920 р.), донька Клава (1928 р.). Леонід був музикантом-піаністом, потрапив на заслання у 1937 році. Олександр став гравером.
Під час Першої світової війни Корнієвський служить у війську. З 1915 по 1917 рр. він рядовий 4 –ї роти 149-ї Воронезької дружини, що базувалася у Глухові, потім у Чернігові. Але і тут не забував про мистецтво. На його прохання  дружина привезла бандуру. Почав давати платні концерти, кошти від яких йшли у фонд поранених.
Під час громадянської війни оселяється  з родиною у Корюківці, зводить власний будинок. Сюди стікаються замовлення на бандури, гітари, арфи, цимбали, віолончелі, мандоліни, балалайки з Києва, Причорномор’я, Донбасу, Далекого Сходу,Півночі. У 1927 році інструменти майстра експонуються на окружній виставці у Конотопі. Журі присудило О. Корнієвському першу премію. Його послали демонструвати свої  бандури на республіканську виставку до Харкова, яка на жаль не відбулася. На той час у Конотопі діяла капела бандуристів  «Відродження»». Проведена у місті виставка дала великий поштовх до пожвавлення праці колективу , який збільшився до 50 осіб. Та вже 1933 року капела змушена була саморозпуститися.
Не оминула лиха доля  й Олександра Самійловича. Ще у 1929 році кустар – одноосібник прибуває з родиною до м. Лохвиці на примусові роботи . Згодом всі повертаються до Корюківки ,Корнієвський влаштовується на цукровий завод столярем. Але вже 1933 року засуджується «за виконання контрреволюційних пісень». 1936 року засуджений за ст. 58 ч. 1, ст.. 69 ч. 2 КК УРСР на 6 місяців виправно-трудових робіт. Та страшніше було попереду.  16 серпня  1937 року знову заарештований, звинувачений у проведенні антирадянської, націоналістичної агітації, в участі у контрреволюційній антирадянській організації. Постановою засідання  трійки від 19 листопада 1937 р. Корнієвський Олександр Самійлович засуджений на 10 років виправно-трудових робіт. Покарання  відбував в Амурському залізничному ВТТ  м. Свободний Хабаровського краю. 16 серпня  1947 року він був звільнений. Залишаючись вірним собі, і в таборі зробив бандуру. Потім перебував на засланні в м. Бійськ Алтайського краю. Постановою Президії Чернігівського обласного суду від 10 січня 1959 року рішення «трійки» від 19 листопада 1937 року стосовно Корнієвського Олександра Самійловича скасовано і справа припинена  за недоведеністю злочину. Таким чином він реабілітований. Додому поїхав не одразу: дружина загинула під час березневої трагедії 1943року, будинок спалено, донька Віра загинула у блокадному Ленінграді. До речі, у будинку згоріло велике зібрання українських народних музичних інструментів, що їх майстер виготовив за давніми зразками. В 1961 році майстер купив собі окремий будинок у Корюківці.
У ці роки, бувши вже у похилому віці, майстер-музика увесь час перебував у пошуку. У 50-ті роки виготовляє ліру з хроматичними басами, поліпшує її звучання. Конструює новий інструмент – бандурину. Інструмент за задумом автора повинен був замінити дві бандури і акордеон; мав вигляд бандури, яка встановлювалась на спеціальній підставці. З обох боків інструменту були почіплені 146 струн. Останню свою 180-ту двогрифну бандуру «Ювілейну» зробив 1980 року.Бандури роботи Корнієвського з чистим звучанням,оздоблені орнаментами з перламутру розійшлись по всій Україні і далеко за її межами. Багато з них демонструються в музеях. Окремі зразки бандур, зібрані керівником капел бандуристів О. Ф.Нирком, зберігаються в кімнаті-музеї Ялтинської самодіяльної капели бандуристів ім.. Руданського. Бандури Корнієвського зайняли призове місце на ВДНГ у Москві 1955 року. крім  цього він виготовив більше 100 балалайок, гітар (у тому числі двогрифних), мандолін, більше десятка скрипок. Добре грав на лірі, бандурі, скрипці, інших музичних інструментах. У нього вчилося грати багато бандуристів.
Помер Олександр Самійлович 31 січня 1988 року проживши 98 років. Його справедливо називають українським Страдіварі. Корнієвський розумів, що українському суспільству потрібен сучасний, удосконалений, естетично довершеної форми інструмент, який би символізував і втілював національну музичну культуру. Цю потребу він відчував інтуїтивно і її втіленню віддав усе своє життя, уміння, дарований Богом талант і творче натхнення.
Україна пам’ятає свого майстра. Йому присвячено близько 100 публікацій. Видано книгу-дослідження  М.Шудрі та В.Нечепи  «В рокотанні бандур» Відзначалися його 100-, 110-, 115-річчя з дня народження у Києві, Чернігові, Корюківці. Його іменем названо вулицю і школу мистецтв у Корюківці. У 2007 році Корнієвському присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Корюківки».