Овоч, від якого плачуть…
«Та й без нього не
радісно» можна продовжити заголовок, бо цибуля – це не
просто корисний продукт, але й помічні ліки від багатьох хвороб! Ніхто не
заперечить той факт, що ми щоденно додаємо цибульку майже в усі страви на
нашому столі. А чи задумувався хтось, яку скарбницю вітамінів, мінералів і
мікроелементів містять як корінні цибулини, так і їх зелені пагони? Виявляється,
що цибуля поліпшує роботу печінки, щитоподібної залози, серцево-судинної
системи. Вона зміцнює імунітет і лікує простудні захворювання. Щоби впродовж
життя тримати в організмі достатній запас вітамінів і мінералів, лікарі радять
кожній людині з'їдати не менше 8
кг цибулі за рік!
Після перечитування нещодавно опублікованого матеріалу про поліський суперовоч картоплю,
до мене звернулося кілька земляків з проханням написати рекомендації спеціалістів
по вирощуванню і зберіганню ще одного популярного серед городників овоча – цибулі. «Оце в цьому році половину
городу засаджу цибулею, бо зайшов нещодавно у міський супермаркет, так там вона
по вартості вже й банани обігнала! -
обурювався один з моїх знайомих. – Тропічні фрукти нещодавно були по 19,55
грн., а наша ріпчаста – по 19,99!» Нічого собі… Чому ж так зросла ціна на неї?
Представники агробізнесу твердять, що це сталося у зв'язку зі скороченням
минулорічного врожаю через зменшення посівних площ та падіння курсу гривні, що
позначилося на вартості бензину й транспортування. А ще – через незадовільний
стан кінцевої продукції під час довготривалого зберігання внаслідок
несприятливих погодних умов під час вирощування (овочі не досягли потрібних
кондицій перед закладанням у сховища). А що ж нашим землякам-городникам
завадило виростити вдосталь цибульки минулого року? Та нічого – вирощують, як і
раніше. Тільки не все вирощене в минулому сезоні вдалося до весни зберегти.
Отож не дивно, що втративши значну частину врожаю, овочівники намагаються
компенсувати свої збитки шляхом підвищення цін. Саме цим і пояснюється
ситуація, що рідна цибулька зрівнялася в ціні із заморськими екзотами. Правда,
вона й сама колись була «заморською». Цей овоч відомий людині ще з древніх
часів. Його батьківщиною вважають Середню Азію і Афганістан. Під час Хрестових
походів тодішні воїни так високо цінували цибулю, що за неї вимінювали навіть
полонених. Мешканці Стародавнього Риму, окрім того, що у великій кількості
щоденно споживали «кусючий» овоч, ще й носили її на шиї як амулет, а на кухнях
підвішували пучки зі свіжою зеленню цибулі для відлякування комах-паразитів. В Стародавній Греції цю рослину вважали
священною і сприймали як подобу
будови Всесвіту. Сам овоч отримав
широку популярність завдяки високим смаковим якостям цибулини і трубчастого
листя (пір'я), а також високої врожайності і можливості тривалого зберігання. Наші
земляки повсюдно вирощують гострі, напівгострі і солодкі сорти ріпчастої
цибулі. При бажанні та вмінні цибулю можна вирощувати впродовж всього року: і
на городі, і в помешканні на підвіконні (холодної пори).
Городник з багаторічним досвідом корюківчанин
Валентин Любас (на фото) твердить, що для вирощування цибулі необхідні певні умови.
– Важливо, щоб грунт на грядках, де вирощується цибуля, був пухким
і поживним. А також помірно вологий: сирі ділянки, на яких грунтові води знаходяться близько до
поверхні, не підходять для цієї рослини, - пояснив Валентин Васильович при
зустрічі. – Засмічених
ділянок ця культура також
не любить, тому боротьбу з бур'янами веду постійно.
Ще каже, що влаштовувати грядки для цибулі
краще там, де минулого року вирощувалися капуста, томати, картопля чи боби. Свіжим
гноєм (послідом) грядки під цибулю не удобрює.
– Якщо грунт
на ділянці має підвищену кислотність, то хорошої цибулі на ній не виростиш! – наголошує. – Окрім того, що рослини в таких умовах гірше
засвоюють поживні речовини, вони будуть частіше
хворіти, бо стануть більш вразливими для шкідників і хвороб, а тому й
зберігатися не будуть. Кислий грунт треба вапнувати восени. Я застосовував
доломітове борошно, мелений вапняк, крейду та деревний попіл.
– А краще вирощувати цибулю з сіянки чи з «чорнушки»? - цікавлюся.
– Однозначно про це сказати не можу, -
подумавши, розводить руками Васильович. – Кожен господар тут нехай обирає свій
шлях. Просто вирощування з сіянки вимагає менше догляду, ніж при насіннєвому
розмноженні. Її тоді не треба часто полоти, бо швидко зростаючі рослини пригнічують
бур’яни, та й не так часто поливати треба буде, адже потужна коренева система
більш стійка до посухи. Цибулинки ж тоді швидше визрівають і краще
зберігаються, а різниця в термінах дозрівання може скласти близько місяця.
Правда є деякі сорти цибулі, з чорнушки яких можна одразу ж в цьому сезоні отримати цибулю-ріпку. Я
пробував Стригуновську, Халцедон, Пінгвін, Оппорто, Екзгибішен, Ветразь … Можна
їх сіяти на розсаду, але з огляду на те, якими є останні весни, то насіння
можна висівати одразу в грунт вже у квітні (без проблем переносять весняні приморозки
до мінус 6-8°С).
Пояснив Валентин Любас і подальшу
агротехніку. Каже, що висівати треба на глибину 1,5-2 см . Перед цим замочує
посівний матеріал у огірковому розсолі (так весь час його предки робили). Грядку
під цибулю-сіянку готує із весни: вносить фосфорні і калійні добрива (по 30 г на кв. м). Розрівнює поверхню, робить маркером смуги
завширшки 20-25 см .
(твердить, що так потім зручніше полоти). Поряд з рядками цибулі завжди сіє рядки моркви – таким чином ці рослини захищають одне одного від
шкідників. Після сівби землю ущільнює і до появи сходів накриває
поліетиленовою плівкою.
– Після появи сходів рослини цибулі ростуть
дуже повільно й особливо вимогливі до умов вирощування. – наголошує Валентин
Васильович. – Земельку треба постійно підтримувати в пухкому й вологому (але не
перезволоженому!) стані. За сухої погоди обов'язкові рясні поливи дощуванням:
10л води на 1кв.м. З липня вже не поливаю. Копаю цибулю сонячного дня, коли
підсохне «пір’я», залишаючи сохнути прямо на грядці. Досушую зазвичай у сараї,
а зберігаю у погребі.
– І як же зберігаються цибулинки?
– Нормально. Погріб у мене сухий, температура
підтримується належна, тому й результат задовільний. Коли перебираю зібране взимку
(десь після Новорічних свят), то відходів дуже мало. А ще з читачами газети хочу
поділитися своїм спостереженням: у цибулі, яку закладаю на зберігання, ніколи
не зрізую зелене перо, бо, виявляється, чим більше у неї наросте листя, тим
довше вона пролежиь під час зберігання. Для тих же, хто хоче вживати зелень,
раджу висаджувати для цього окремо некондиційний матеріал…
Що ж, дякую, Валентине Васильовичу, за роз’яснення. Сподіваюся, що моєму знайомому городнику, який засіяв-засадив
пів городу цибулею, ці поради допоможуть у вирощуванні й збереженні урожаю і
віриться, що з цим овочем у нього не виникне проблем. Аналізуючи ж останні проблеми, які спіткали наших
аграріїв, чомусь здається, що в цьому році багатьом українцям доведеться поліпшувати свій
добробут саме на власних городах та дачах із лопатами та іншим
сільськогосподарським реманентом в руках. Іншого способу боротьби з цінами на овочі,
на жаль, поки що немає...
Немає коментарів:
Дописати коментар